Термін “комплаєнс” у його сучасному значенні виник у бізнес-середовищі США протягом останніх 30-40 років і стосується системи внутрішніх правил та заходів, що впроваджуються суб'єктами господарювання для забезпечення дотримання законів, а також конкретних галузевих стандартів, торгових звичаїв та правил. У міжнародному бізнесі цей термін також наразі охоплює систему контролю, яку суб'єкт господарювання використовує для забезпечення дотримання його директорами, менеджерами та іншими співробітниками, а також підрядниками та уповноваженими представниками всіх правил, що застосовуються до бізнесу, незалежно від того, чи є вони місцевими, іноземними чи специфічними для компанії.

В Україні цей термін не отримав широкого вживання, оскільки законодавчі та практичні зусилля зосереджені дуже вузько. Зокрема, головний закон у цій галузі — Закон про запобігання корупції (прийнятий у 2014 році та регулярно змінюваний) — спрямований, перш за все, на протидію корупції та усунення впливу конфлікту інтересів на бізнес та державні рішення. Однак, як і в багатьох інших аспектах української економіки та бізнесу протягом останньої чверті століття, українські компанії неминуче підуть шляхом, прокладеним багатонаціональними компаніями у сфері комплаєнсу, та переймуть напрацьовані найкращі практики, які охоплюють набагато ширше коло питань.

Основним рушієм цього будуть вимоги міжнародного та певного іноземного законодавства (Закон США про боротьбу з корупцією за кордоном, Закон Великої Британії про боротьбу з хабарництвом тощо), оскільки глобальні компанії впроваджують свої світові стандарти у свою українську діяльність, що спонукає їхніх українських бізнес-партнерів дотримуватися відповідних стандартів. Зокрема, найкращі клієнти українських компаній — багатонаціональні та великі іноземні компанії — вимагають, щоб їхні постачальники або дотримувалися політик відповідності замовника, або щоб вони мали власні політики відповідності, які задовольняють замовника.

Українське законодавство, хоча й не ідеальне, розроблено за зразком найважливіших міжнародних конвенцій щодо боротьби з хабарництвом. Наприклад, тепер будь-який учасник державного чи муніципального тендеру повинен мати антикорупційну програму та призначеного співробітника компанії, відповідального за її реалізацію. Було прийнято певне спеціальне законодавство для регулювання взаємодії з медичними працівниками, що мало значний вплив на фармацевтичну галузь в Україні. Також, з 1 вересня 2014 року, всі компанії в Україні можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення, скоєні їхніми співробітниками (не лише керівництвом!). Тому, щоб вижити та розвиватися, будь-який великий чи середній український бізнес повинен побудувати ефективну систему комплаєнсу, яка враховує як найкращі міжнародні практики (які виникли у відповідь на певні іноземні закони), так і українське законодавство.

Ключові питання відповідності та захист

• Кожна компанія, що працює в Україні, повинна побудувати власну систему комплаєнсу залежно від своїх особливостей та проблем, з якими вона стикається у своєму бізнесі. Однак, загалом, будь-яка ефективна програма комплаєнсу включає такі елементи:
• відповідальний за політику дотримання вимог та дотримання вимог
• внутрішні аудити
• оцінка ризиків комплаєнсу
• заходи, що запобігають порушенням з боку третіх осіб, уповноважених діяти від імені компанії
• канали зв'язку для повідомлення про правопорушення або можливі порушення (включаючи гарячі лінії для викривачів)
• керівництво вживає заходів у відповідь на порушення або повідомлення інформаторів
• захист викривачів
• процедури внутрішнього розслідування
• правила взаємодії з правоохоронними органами, уповноваженими розслідувати корупцію та інші порушення закону
• правила вирішення конфліктів інтересів

Додаткові елементи системи комплаєнсу залежать від сфери бізнесу та рівня корупційних ризиків у середовищі (галузі, географічному регіоні та взаємодії з органами влади). Наприклад, ризики для транспортної компанії суттєво відрізнятимуться залежно від того, чи здійснює вона транскордонні перевезення, і в будь-якому випадку її ризики відрізнятимуться від тих, з якими стикається фармацевтична компанія (і, знову ж таки, існуватимуть різні ризики для вітчизняних та іноземних виробників).

Виявлення та оцінка ризиків комплаєнсу

Копіювання політики чи програми комплаєнсу з іншої компанії не є ефективним. Натомість кожна компанія повинна визначити, які з її конкретних бізнес-процесів несуть високі ризики невідповідності та корупції. Зауважте, що в деяких випадках працівники діють корупційно заради власної вигоди, але в багатьох випадках вони роблять це, намагаючись отримати або зберегти бізнес для компанії, тим самим наражаючи її на відповідальність згідно з багатьма іноземними законами, окрім українських. В Україні традиційно найризикованішими процесами є ті, що пов'язані з отриманням або поновленням ліцензії чи дозволу (наприклад, на будівництво чи реконструкцію), імпортом та експортом (митне оформлення), аудитом державним органом та відшкодуванням експортного ПДВ.

Оцінку ризиків необхідно провести до впровадження програми комплаєнсу для українського офісу. Однак її також слід періодично повторювати, щоб забезпечити актуальність системи комплаєнсу та виявити будь-які зміни, які можуть знадобитися для забезпечення подальшої ефективності програми.

Оцінка повинна визначити посади, які найбільше схильні до корупційних ризиків, методи, за допомогою яких можуть бути вчинені порушення, та обставини, що сприяють таким порушенням. Працівники на посадах з високим рівнем ризику можуть бути зобов'язані проходити відповідне навчання та перевірки частіше, ніж інші співробітники компанії. Щоб мінімізувати ризики, такі працівники можуть бути зобов'язані дотримуватися відповідних стандартних операційних процедур. Крім того, відповідні посадові обов'язки можуть бути розподілені між кількома працівниками або найбільш підходящим працівником на основі їхніх особистісних рис та/або навичок і досвіду. Слід також використовувати інші заходи, що допомагають знизити ризики (наприклад, електронні форми декларування, які не вимагають особистої взаємодії між працівником та відповідальним державним службовцем, а також встановлення порогових значень та вимог до звітності щодо подарунків та платежів, отриманих або сплачених працівником).

Компанія повинна завжди зберігати в таємниці особи викривачів та захищати їхні права іншими способами. Зокрема, слід запобігати або припиняти помсту або дискримінацію щодо таких працівників.

Конфлікт інтересів

Конфлікт інтересів – це відносно нове поняття в українському законодавстві, яке визначено в Законі «Про запобігання корупції». Таким чином, усі співробітники компанії повинні пройти навчання щодо того, як виявляти та вирішувати такі проблеми, а також якої шкоди може бути завдано компанії, якщо цього не робити.

Краще, якщо політика щодо конфлікту інтересів буде доведена до відома всіх працівників (і підрядників), навіть якщо вони не перебувають у ситуації конфлікту інтересів на даний момент. Особливу увагу слід приділити процедурам розкриття та вирішення ситуацій конфлікту інтересів, оскільки під час впровадження таких дій необхідно враховувати законодавство про конфіденційність та працю.

Антикорупційні програми згідно з українським законодавством

Антикорупційна програма регулює набагато вужче коло питань, ніж політика комплаєнсу чи кодекс етики. Тим не менш, ті компанії, які повинні мати таку програму як окрему політику (наприклад, ті, що беруть участь у державних тендерах), повинні дотримуватися деяких ключових вимог. По-перше, антикорупційну програму необхідно попередньо обговорити з працівниками, перш ніж її можна буде офіційно впровадити. Крім того, вона має бути доступною для працівників у будь-який час. Для України це означає, що політика англійською (або іншою іноземною) мовою, завантажена десь в інтрамережі компанії, не відповідатиме цій вимозі.

Українське законодавство не містить повного переліку питань, які мають бути враховані в антикорупційній програмі. Однак, такі конкретні пункти мають бути включені:

1. коло осіб, на яких поширюється програма
2. перелік та опис антикорупційних заходів, стандартів і процедур, а також спосіб їх застосування, включаючи оцінку корупційних ризиків
3. етичні стандарти для працівників
4. права та обов'язки працівників та власників компаній у сфері боротьби з корупцією
5. права та обов'язки відповідального за дотримання вимог та його підлеглих (якщо такі є)
6. процедура регулярних звітів відповідального за дотримання вимог власникам компанії
7. порядок контролю за дотриманням антикорупційної програми та оцінки передбачених нею заходів
8. умови конфіденційності для працівників, які надають інформацію відповідальному за дотримання нормативних вимог про спробу хабарництва або вимагання хабара
9. процедури захисту працівників, які надали інформацію про корупцію або пов'язані з нею правопорушення

Зобов'язання дотримуватися антикорупційної програми має бути включено до трудових договорів працівників. Ця вимога також може бути присутня в угодах з підрядниками компанії, що забезпечує вагомі правові підстави для захисту багатонаціонального бізнесу від сумнівних українських підрядників.

Проблеми комплаєнсу в Україні

Відносна новизна концепції комплаєнсу в українському бізнес-середовищі означає низьку обізнаність та гостру нестачу кваліфікованих кандидатів на посаду відповідального за комплаєнс. Як наслідок, ризики невідповідності значною мірою ігноруються навіть іноземними менеджерами українських підрозділів багатонаціональних компаній. Це створило значний потенційний (і фактичний) ризик правозастосування проти компаній та їхнього керівництва в їхніх країнах (особливо в США), що в деяких випадках призводило до втрати частки ринку та звільнення відповідних топ-менеджерів.

За нашим досвідом, відсутність політики комплаєнсу (або її належного застосування) в українських офісах призвела до процвітання дороговартісного корпоративного шахрайства, низького морального духу та відсутності лояльності з боку персоналу, а також значних зусиль та судових витрат, необхідних для ліквідації наслідків невідповідних дій. Це включає витрати на звільнення відповідних топ-менеджерів та інших співробітників, витрати, пов'язані з поверненням викрадених активів, повне розслідування порушень в Україні та мільйони доларів на захист компанії в США. Відповідно, менеджери міжнародного бізнесу в Україні повинні приділяти оперативну та постійну увагу забезпеченню того, щоб діяльність їхніх компаній суворо відповідала українському законодавству та найкращим світовим практикам комплаєнсу.

Цю статтю було підібрано з Українські юридичні фірми
Автор зображення: Зображення від xdfolio з Pixabay